Grano e Mare

Дві стіни високих прибережних трав розступаються, мов завіси, відкриваючи вузький прохід крізь дюни до осяйного вікна бірюзового прибою. Бліда піщана стежка, поцяткована лавандово-сірою тінню, здіймається від нижнього краю і нестримно веде око до води. Вгорі похмуре сіро-блакитне небо займає майже половину полотна, а у верхньому повітрі висить самотня біла чайка: масштаб, тиша, солоний вітер.

Трави і є тілесною присутністю картини: тепле золото, вохра, іржава рожевість і вершки; їхні колоски виліплені густими доторками тугої фарби, що виступають над полотном і ловлять справжнє світло. Натомість море і небо написані тонко й гладко, тож передній план буквально здіймається рельєфом проти далини, яку він обрамлює. Сухі темні мазки продряпують дюни, наче зігнуті вітром стебла.

Пшеничне золото проти бірюзи, теракота проти сланцю: пізнє літо на порожньому березі, вітряне, меланхолійне і привітне водночас. Глядач стоїть на порозі пляжу, за крок від води.

Назва зберігає мову самої художниці: grano e mare, пшениця і море.