Осінній натюрморт

Пишний подвійний букет здіймається з круглої глиняної вази біля вікна: хмара кармазиново-рожевого цвіту ліворуч відповідає щільнішій масі паленого помаранчу та бурштину праворуч; дві половини заповнюють полотно, мов два грозові фронти. Холодне денне світло входить зліва, сріблячи стіну та білу мереживну доріжку, тоді як тло розчиняється в димних глибинах пляшкової зелені та вугілля, і букет світиться, ніби запалений зсередини.

Палітру задумано як двобій теплого з холодним: гарячі корали, кіновар і маджента проти синюватої зелені, сланцевих блакитей та умбристої тіні. Письмо скрізь енергійне імпасто: пелюстки виліплені густими соковитими доторками повного пензля, листя розсічене одиничними впевненими ударами віридіану, ваза протерта сухими розірваними шарами іржі та сливи, крізь які дихає підмальовок.

Під квітковим буянням найтихіший пасаж: одне жовто-зелене яблуко з червоним рум’янцем, гладко виліплене до єдиного яскравого відблиску. Гілочки горобини з темним глянсовим листям перехиляються через край столу, а кілька опалих пелюсток натякають на лагідне в’янення букета.

Щедрість пізнього сезону, схоплена в згасаючому світлі вікна, елегійна і святкова водночас.